Як я збільшив кількість клієнтів до 45 осіб на тиждень і чому так
робити не варто.
У сфері психотерапії я працюю вже понад 30 років.

Мені часто ставлять одне й те саме запитання…
ЯК НЕ ВИГОРАТИ, ЗАЙМАЮЧИСЬ СВОЄЮ СПРАВОЮ ПРОТЯГОМ ДОВГИХ РОКІВ І НЕ ВТОМЛЮВАТИСЯ ВІД ПРОФЕСІЇ?
ДІЗНАТИСЬ ПОДРОБИЦІ
Цим, до речі, я досить широко ділюся на своєму авторському онлайн-курсі
«Гештальт-консультант»:
РАДИЙ ПОДІЛИТИСЯ В ЦІЙ СТАТТІ СВОЇМ ШЛЯХОМ І, ВІРЮ, ЩО МОЯ ІСТОРІЯ МОЖЕ НАДИХНУТИ ЛЮДЕЙ ТАКОЖ ДОТРИМУВАТИСЯ СВОГО ПОКЛИКАННЯ І ЗАЙМАТИСЯ ТИМ, ЩО ПРИНОСИТЬ СПРАВЖНЄ ЗАДОВОЛЕННЯ.
З ЧОГО ВСЕ РОЗПОЧИНАЛОСЯ?
Думаю, буде логічним почати з того, як я потрапив у сферу психотерапії. З одного боку, це було випадковістю, з іншого - долею.

УСІ ЧОЛОВІКИ В МОЇЙ РОДИНІ ОСТАННІ 150 РОКІВ ПРОФЕСІЙНО СЛУЖИЛИ В АРМІЇ, Я ВИРІС НА ПОРТРЕТАХ ВІЙСЬКОВИХ ПРЕДКІВ І, ЗВІСНО Ж, РОМАНТИЗУВАВ ПРОФЕСІЮ ВІЙСЬКОВОГО.

Тому я обрав шлях військового, кадрового офіцера, проте вже під час вступу я пережив певну кризу
У ДЕНЬ СКЛАДАННЯ ВІЙСЬКОВОЇ ПРИСЯГИ Я УСВІДОМИВ, ЩО ВСЕ ЦЕ - ЗОВСІМ НЕ МОЄ. АЛЕ МЕНІ ДОВЕЛОСЯ ЗАТРИМАТИСЯ В АРМІЇ НА 8(!) РОКІВ.
Однак у військовій академії я вступив на факультет психології, який на той час тільки створювався.
Це було певною мірою компромісом. Так у моєму житті з'явилася психологія.
З ЯКИМИ ТРУДНОЩАМИ Я ЗУСТРІЧАВСЯ?
Також я зіткнувся з певним стресом, близькістю до професійного вигорання, нерозбірливістю, не дуже великою екологічністю у ставленні до себе.

Я ТРУДОГОЛІК ЗА СВОЄЮ СУТНІСТЮ ТОМУ, ЗВІСНО Ж, ЦЕ ПРИЗВОДИЛО ДО ВЕЛИКИХ ТРУДНОЩІВ.

Але найголовніша складність на початку мого професійного шляху полягала в тому, що я був тоді дуже молодий і мені дуже хотілося зробити світ кращим.

ТАКИЙ ЮНАЦЬКИЙ МАКСИМАЛІЗМ ЗА ВІДСУТНОСТІ ДОСВІДУ СТВОРЮВАВ ДЛЯ МЕНЕ СТРЕС.

Мені важливо було знати: чи правильно я працюю, чи допомагає це людям? Через це я відчував величезний обсяг хвилювання, сорому і тривоги.

Але коли я зрозумів, що дорослішати і рости як професіонал можна тільки у своєму власному темпі, все змінилося.
НАЙГОЛОВНІШІ ТРУДНОЩІ НА ЕТАПІ ФОРМУВАННЯ ПРАКТИКИ - труднощі на етапі формування практики – це набуття свого власного професійного досвіду і поступове професійне дозрівання.
У ЯКИЙСЬ ПЕРІОД ЧАСУ МЕНІ ДУЖЕ ХОТІЛОСЯ СТАТИ ДОРОСЛІШИМ І ДОСВІДЧЕНІШИМ ЯК ТЕРАПЕВТ. АЛЕ ЯК НЕ КРУТИ, ДОСВІД ПРИХОДИТЬ ТІЛЬКИ З РОКАМИ.
ПЕРШІ КРОКИ В ГЕШТАЛЬТ-ТЕРАПІЇ
Я влаштувався на роботу в психоневрологічний диспансер у відділення комплексних психолого-психіатричних експертиз, а також – у психологічний центр вишу, в якому пізніше працював уже як викладач.

ПАРАЛЕЛЬНО З БЕЗКОШТОВНОЮ РОБОТОЮ, ЯКА ДАВАЛА КОЛОСАЛЬНИЙ ДОСВІД, Я ПОЧАВ ВЕСТИ ПРИВАТНИЙ ПРИЙОМ І ПРАЦЮВАТИ НА ТЕЛЕФОНІ ДОВІРИ У КРИЗОВОМУ ЦЕНТРІ.

Таким чином моя практика досить швидко почала стабілізуватися: спочатку 10 клієнтів, потім уже 15-20 на тиждень. Згодом кількість клієнтів зафіксувалася на 45 на тиждень. Більше просто не могло вміститися в розписаний по хвилинах робочий графік.
Я хапався за будь-яку роботу, яка давала досвід. Я відчував «голод» до нових знань, історій клієнтів, власних «терапевтичних знахідок».
БІЛЬША ЧАСТИНА МОЄЇ РОБОТИ НА ПЕРШИХ ЕТАПАХ БУЛА БЕЗКОШТОВНОЮ.
Мені було відомо, чим закінчиться кожна окрема сесія. Креативності, емоційності, чутливості просто не було місця. Мені як емоційно-чутливій людині було важко це прийняти.

Абсолютно випадково на вулиці я зустрів колегу, яка запропонувала мені повчитися гештальт-терапії.
Не буду брехати, що це було легко. 5-річна програма, насичена тренінгом, особистою терапією, супервізією спочатку взагалі здавалася нереалістичною. Але все ж мені вистачило терпіння і мотивації.

У якийсь момент я зіткнувся з кризою жанру в гештальт-терапії і тому пішов у психоаналіз. Шість років я займався груповим аналізом, але і там мені не вистачало життя, стосунків, емоційності, творчості. Усього того, що в гештальт-терапії в надлишку!

Зрештою я повернувся до гештальт-терапії і досі залишаюся у своїй ідентичності гештальт-терапевтом. Тому можу з упевненістю сказати: професію, як і жінку у своєму житті, потрібно обирати серцем.
Лише великий інтерес до професії сприяв тому, що я не згорів остаточно. Згодом я збільшив вартість своєї практики, почав займатися навчанням психотерапії та створювати освітні програми. Групи стали трохи витісняти практику, проте близько 25-30 клієнтів на тиждень у мене зберігається і донині.
БЛИЗЬКО 15 РОКІВ Я ПРАЦЮВАВ В ТАКОМУ РЕЖИМІ І ДИВОМ НЕ ВИГОРІВ!
Це була величезна кількість клієнтів. Більше приймати було просто неможливо.
ЩО ДОПОМАГАЄ БОРОТИСЯ З ВИГОРАННЯМ?
Усе просто: я завжди намагаюся «лікувати» провісники професійного вигорання і не допускати його. «Моя психотерапія», яку я розвиваю в нашій Академії, це - Психотерапія Переживанням. Вона містить певну внутрішню екологію, яка є профілактикою емоційного вигорання.

Якщо ви максимально чутливі до себе в процесі терапії, не намагаєтеся бути кимось іншим, не будуєте ваші інтервенції штучно, то вигоріти просто неможливо.

МИ ВИГОРАЄМО І ТОКСИЧНА ВТОМА НАСТАЄ ТОДІ, КОЛИ МИ ЩОСЬ СТРИМУЄМО, КОЛИ МИ НАМАГАЄМОСЬ БУТИ ІНШИМИ. ЯКЩО В ПРОЦЕСІ ТЕРАПІЇ ВИ НЕ НАМАГАЄТЕСЯ БУТИ ІНШИМИ, ВИ НІКОЛИ НЕ ВИГОРИТЕ.

Звичайно ж, ми всі недосконалі. І в якийсь момент ми можемо намагатися приміряти на себе ролі інших людей. Тому важливо не забувати про турботу про себе і виділяти час на відпочинок.
ОСЬ ЯКИХ ПРАВИЛ Я ДОТРИМУЮСЬ ВЖЕ БАГАТО РОКІВ:
  • Сон не менше 8 годин на добу.

  • Піші прогулянки. Я ходжу дуже багато. У цей момент відбуваються процеси асиміляції, оздоровлення в деякому сенсі.
  • Подорожі. Я дійшов до того, що мінімум два, а краще три місяці подорожей на рік для професіоналів, які багато працюють, є цілком собі прийнятним і навіть необхідним.
З ЧОГО Я РЕКОМЕНДУЮ РОЗПОЧИНАТИ ШЛЯХ ПРОФЕСІЙНОГО ПСИХОТЕРАПЕВТА?
Понад 20 років тому я створив Інститут Гештальту, який досі є навчальним підрозділом Академії практичної психології та психотерапії, де ми з командою проводимо прекрасні навчальні програми.

ОДНА З ПРОГРАМ - МІЙ АВТОРСЬКИЙ ОНЛАЙН-КУРС "ГЕШТАЛЬТ-КОНСУЛЬТАНТ".

У ньому я акумулював увесь свій багаторічний досвід у сфері психотерапії, знання і навички, які відточувалися протягом 30 років.

Саме тому цей курс дає змогу вже через 9 місяців навчання (стільки триває програма), почати практикувати і якісно допомагати людям.

Курс передбачає відеолекції, живі семінари, вправи в групах, гештальт-експерименти та домашні завдання, які допоможуть перевірити, наскільки добре ви засвоїли інформацію.
Тож, якщо ви хочете приєднатися до найближчого потоку, який стартує вже 9 вересня, буду радий бачити вас!

Переходьте за посиланням, щоб дізнатися більше про програму та залишити заявку для участі:
ЗАЛИШИТИ ЗАЯВКУ